Сообщество юристов

Сообщество юристов

Сборник статей

Ст 837 коап

С П Р А В К А

изучения дел об административных правонарушениях,

предусмотренных частью 2 статьи 8.37 КоАП РФ.

В 2009 году судьями Новочебоксарского городского суда ЧР в соответствии со ст. 30.1 КоАП РФ было рассмотрено 4 жалобы на постановления об административных правонарушениях, предусмотренных частью 2 статьи 8.37 КоАП РФ (из них 2 постановления о назначении наказания изменены, 2- прекращены по основанию, предусмотренному п.2. ч.1 ст. 24.5 КоАП РФ).

1. Какие лица привлекались к административной ответственности на основании части 2 статьи 8.37 КоАП РФ?

На основании ч. 2 ст. 8.37 КоАП РФ к административной ответственности привлекались физические лица (граждане, не должностные лица), производившие улов в запретной зоне.

2. За нарушение требований каких нормативных правовых актов виновные лица привлекались к административной ответственности на основании части 2 статьи 8.37 КоАП РФ. В каких действиях выражалось это нарушение?

По изученным делам лица привлекались к административной ответственности по ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ за нарушение ст.ст. 9 п.5, 22 п.3 Правил любительского и спортивного рыболовства, утвержденных приказом Средневолжского бассейнового управления по охране и воспроизводству рыбных запасов и регулированию рыболовства.

Нарушение выражалось как в нахождении в запретной зоне (в 4-х км запретной зоне Чебоксарской ГЭС р. Волга Куйбышевского водохранилища) с орудиями лова, а именно с удочкой, так и в производстве лова рыбы в запретной зоне.

3. Возникают ли у судей сложности при разрешении вопроса о том, признаки какого противоправного деяния (преступления или административного правонарушения) содержатся в действиях (бездействии) физического лица?

Таких сложностей не возникает.

4. Какие виды наказаний назначались за совершение административных правонарушений, предусмотренных частью 2 статьи 8.37 КоАП РФ?

За совершение административных правонарушений, предусмотренных частью 2 статьи 8.37 КоАП РФ, виновные лица были подвергнуты к административному наказанию в виде штрафа.

Так, согласно протоколу об административном правонарушении от 17 февраля 2009 года, А. 17.02.2009 г. в 10 часов 10 минут находился на территории Куйбышевского водохранилища реки Волга в 4-х километровой запретной зоне Чебоксарской ГЭС на водоеме с запрещенными орудиями лова — удочкой, ящиком.

Постановлением старшего госинспектора отдела по ЧР Средневолжского территориального управления Федерального агентства по рыболовству от 24 февраля 2009 года А. привлечен к административной ответственности, предусмотренной ч. 2 ст. 8.37 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, в виде штрафа в размере 1200 рублей.

А. обжаловал данное постановление 02.03.2009 г. в Чебоксарский районный суд ЧР. Определением от 27.03.2009 г. жалоба направлена для рассмотрения в Новочебоксарский городской суд по подведомственности.

В ходе рассмотрения жалобы в городском суде, А. не отрицал факт приезда в запретную зону для ловли рыбы. Действия А. были квалифицированы правильно, нарушений порядка привлечения к административной ответственности не допущено. Вместе с тем, при назначении наказания должностное лицо в соответствии с ч.2 ст. 4.2 КоАП РФ не учел, что А. является студентом и впервые привлекается к административной ответственности. При таких обстоятельствах, А. было назначено минимальное наказание, предусмотренное санкцией примененного закона, в виде штрафа в размере 1000 рублей (дело № 12-67/10, судья Дурницын Э.В.).

Постановлением старшего госинспектора отдела по ЧР Средневолжского территориального управления Федерального агентства по рыболовству от 31 марта 2009 года Александров В.В. подвергнут к административному наказанию виде штрафа в размере 1300 рублей за то, что 14.03.2009 г. в 14 часов 10 минут он ловил рыбу на зимнюю удочку в 4-х километровой запретной зоне Чебоксарской ГЭС на расстоянии 300 метров ниже по течению от ГЭС и 50 метров от левого берега реки Волга, то есть за совершение правонарушения, предусмотренного ч. 2 ст. 8.37 КоАП РФ.

Данное постановление было обжаловано А. в городской суд 16.04.2009 г. При рассмотрении жалобы было выявлено, что при назначении наказания должностным лицом в соответствии с ч.2 ст. 4.2 КоАП РФ не были учтены, что А. признал свою вину в содеянном и впервые привлекается к административной ответственности. В связи с чем, судья изменил постановление от 31.03.2009 г., назначив А. минимальное наказание в виде штрафа в размере 1000 рублей. В остальной части постановление оставлено без изменений, поскольку действия А. квалифицированы правильно, нарушений порядка привлечения к административной ответственности не допущено (дело № 12-84/10, судья Дурницын Э.В.).

5. Санкцией части 2 статьи 8.37 КоАП РФ предусмотрена возможность назначения дополнительного наказания в виде конфискации судна .

Какие плавучие средства были отнесены к судам. Возникают ли у судей какие-либо затруднения при решении вопроса о том, является ли судном то или иное плавучее средство?

При каких обстоятельствах судьи приходили к выводу о необходимости назначения дополнительного наказания в виде конфискации судна?

Имелись ли случаи, когда судьи приходили к выводу о невозможности применения конфискации судна. Если имелись, то чем руководствовались при этом судьи?

При разрешении вопроса о возможности или невозможности применения конфискации судна выяснялось ли судьями, на каком основании лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет данным судном?

Назначалась ли конфискация судна, если было установлено, что лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет судном не на праве собственности, а на ином законном основании. Если не назначалась, то как поступали судьи в отношении судна, на которое был наложен арест или которое было изъято в ходе осуществления производства по делу?

Назначалась ли конфискация судна, если было установлено, что лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет судном на незаконном основании. Если не назначалась, то как поступали судьи в отношении судна, на которое был наложен арест или которое было изъято в ходе осуществления производства по дел?.

Возникают ли у судей сложности при назначении конфискации судна.

В практике суда случаев назначения дополнительного наказания в виде конфискации судна по ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ, не было.

6. Санкцией части 2 статьи 8.37 КоАП РФ предусмотрена возможность назначения дополнительного наказания в виде конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения.

Что судьи относили к иным (помимо судна) орудиям совершения административного правонарушения. Возникают ли сложности при решении вопроса о том, относится ли конкретный объект к орудиям совершения административного правонарушения?

При каких обстоятельствах судьи приходили к выводу о необходимости назначения дополнительного вида наказания в виде конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения?

Имелись ли случаи, когда судьи приходили к выводу о невозможности применения конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения. Если имелись, то чем руководствовались при этом судьи?

При разрешении вопроса о возможности или невозможности применения конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения выяснялось ли судьями, на каком основании лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет данными орудиями?

Назначалась ли конфискация иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения, если было установлено, что лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет ими не на праве собственности, а на ином законном основании. Если не назначалась, то как поступали судьи в отношении орудий, на которые был наложен арест или которые были изъяты в ходе осуществления производства по делу?

Назначалась ли конфискация иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения, если было установлено, что лицо, привлекаемое к административной ответственности, владеет ими на незаконном основании. Если не назначалась, то как поступали судьи в отношении орудий, на которые наложен арест или которые были изъяты в ходе осуществления производства по дел?.

Возникают ли у судей сложности при назначении конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения?

В практике суда случаев назначения дополнительного наказания в виде конфискации иных (помимо судна) орудий совершения административного правонарушения по ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ, не было.

7. В постановлениях о привлечении к административной ответственности разрешался ли судьями вопрос в отношении водных биологических ресурсов, явившихся предметом административного правонарушения. Если разрешался, то как поступали судьи и чем руководствовались при этом?

Судьями в постановлениях о привлечении к административной ответственности вопрос в отношении водных биологических ресурсов, явившихся предметом административного правонарушения, не разрешался.

8. Имелись ли случаи, когда одновременно с назначением административного наказания с удьями разрешался вопрос о возмещении имущественного ущерба (абзац первый части 1 статьи 4.7, абзац первый части 2 статьи 29.10 КоАП РФ)?

Если имелись, то на какое лицо возлагалась обязанность возместить ущерб?

Каким образом определялись размер ущерба, подлежащего возмещению, сроки и порядок его возмещения?

Таких случае не было.

9. Имелись ли случаи прекращения производства по делам данной категории. Если имелись, то по каким основаниям?

В каких случаях судьи приходили к выводу об отсутствии состава административного правонарушения?

В каких ситуациях правонарушения признавались малозначительными?

В каких случаях судьи приходили к выводу о том, что в действиях (бездействии) лица содержатся признаки преступления, а не административного правонарушения?

В случае прекращения производства по делу разрешался ли судьями вопрос в отношении биологических ресурсов, на которые был наложен арест или которые были изъяты в ходе осуществления производства по делу. Если разрешался, то каким образом?

При прекращении производства по делу разрешался ли судьями вопрос в отношении судна и иных орудий добычи (вылова), на которые был наложен арест или которые были изъяты при осуществлении производства по делу. Если разрешался, то каким образом?

По 2 делам производство прекращено по основанию, предусмотренному п.2. ч.1 ст. 24.5 КоАП РФ.

Так, инспекцией рыбоохраны в отношении О. как физического лица 24.03.2009 года составлен протокол об административном правонарушении, предусмотренном ч.2 ст. 8.37 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях. Постановлением по делу об административном правонарушении от 31 марта 2009 года О. привлечен к административной ответственности, предусмотренной ч. 2 ст. 8.37 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, в виде штрафа в размере 1300 рублей.

О. обжаловал данное постановление 09.04.2009 г. в Чебоксарский районный суд ЧР. Определением от 10.04.2009 г. жалоба направлена для рассмотрения в Новочебоксарский городской суд по подведомственности.

23.04.2009 г. судей городского суда был запрошен административный материал, который поступил в суд 05.05.2009 г.

В ходе рассмотрения жалобы выяснилось, что протокол по ст. 8.37 ч.2 КоАП РФ был составлен в отношении лица, имеющего иные анкетные данные (место рождения). О. родился на ст. Тюрлема Козловского района ЧР (по паспорту), тогда как по протоколу он значиться уроженцем д. Шинер-Поси Чебоксарского района. Представитель Средневолжского территориального управления по рыболовству пояснил, что человек, назвавшийся О., указал все сведения о дате и месте рождения, о месте жительства, указанные им данные были проверены через адресное бюро МВД ЧР. Допрошенная в качестве свидетеля мать О. подтвердила, что в день, когда ее сын якобы рыбачил на Волге, О. был дома и никуда не отлучался. Сотрудник ГИМС МЧС РФ по ЧР К. (свидетель) также подтвердил, что лицо О. ему не знакомо. В его практике были случаи, когда задержанные правонарушители представлялись именами других лиц.

Решением от 13 мая 2009 года обжалуемое постановление отменено, производство по делу прекращено по основанию, предусмотренному п.2. ч.1 ст. 24.5 КоАП РФ (дело № 12-81/09, судья Балясина Н.В.).

Постановлением прокурора г. Новочебоксарск ЧР от 15 января 2009 года в отношении Семенова Н.В. возбуждено дело об административной ответственности по ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ.

Постановлением старшего государственного инспектора Федерального агентства по рыболовству Митина А.Д. от 03.02.2009 г. № 73 С. привлечен к административной ответственности по ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ в виде штрафа в размере 1200 рублей. Этим же постановлением С. предъявлено возмещение ущерба в размере 250 рублей.

Данные обстоятельства послужили основанием для обращения С. с жалобой в городской суд.

В ходе судебного заседания заявитель С. пояснял, что 15 января 2009 года он ловлю рыбы не осуществлял и объяснения сотруднику прокуратуры не давал, поскольку находился на работе и выполнял заказы по осуществлению услуг по перевозке пассажиров и грузов, что подтверждается справкой директора ООО «Алло такси».

Вместе с тем, в постановлении о возбуждении дела об административном правонарушении от 15.01.2009 г. отсутствуют сведения о месте рождения С., а также нет ссылки на документы, удостоверяющее его личность.

Согласно ч.1 ст. 1.6 КоАП РФ был нарушен порядок привлечения лица к административной ответственности (не была выяснена личность лица, совершившего административное правонарушение). Кроме признательных объяснений якобы С. в постановлении о возбуждении дела об административном правонарушении, других доказательств вины С. не имеется. При таких обстоятельствах с учетом положений ст. 1.5 КоАП РФ судья пришел к выводу о недоказанности вины С. Решением от 16 марта 2009 года обжалуемое постановление от 03.02.2009 г. отменено и производство прекращено по основанию, предусмотренному п.2. ч.1 ст. 24.5 КоАП РФ (дело № 12-49\09 судья Дурницын Э.В.).

10. Имелись ли случаи возвращения протокола об административном правонарушении и иных материалов дела в орган или должностному лицу на основании пункта 4 части 1 статьи 29.4 КоАП РФ. Если имелись, то какие нарушения были допущены органом, должностным лицом?

В практике суда случаев возвращения протокола об административном правонарушении и иных материалов дела в орган или должностному лицу на основании пункта 4 части 1 статьи 29.4 КоАП РФ, не имеется.

11. При установлении причин административного правонарушения и условий, способствовавших его совершению, вносились ли в соответствующие организации и должностным лицам представления на основании части 1 статьи 29.13 КоАП РФ. Если вносились, то в какие организации и каким должностным лицам. Каково количество таких представлений?

Всегда ли сообщалось судье о принятых мерах (часть 2 статьи 29.13 КоАП РФ)?

Представлений не вносилось.

12. Какие неясные либо спорные вопросы, требующие разъяснения, возникают при рассмотрении данной категории дел?

Вопросов у судей, требующих разъяснения по данной категории дел, не имеется.

К справке прилагается таблица.

Мировыми судьями г. Новочебоксарска дела об административных правонарушениях, предусмотренных ч.2 ст. 8.37 КоАП РФ, в 2009 году не рассматривались. Протоколы об административных правонарушениях по данной категории дел в судебные участки не поступали.

О результатах рассмотрения в 2009 году дел об административных правонарушениях, предусмотренных частью 2 статьи 8.37 КоАП РФ

Ст 837 коап

Судебный участок №208 Темрюкского района

Тарасенко Светлана Николаевна

Ф.И.О. обвиняемых (наименование истца, ответчика)

Статьи УК РФ, КоАП РФ (сущность иска)

Ч. 2 ст. 837 КоАП РФ

Агафина Ж.И. к Шестакову Е.Ю.

О возмещении вреда причиненного преступлением

Ч. 5 ст. 12.15 КоАП РФ

Ч. 4 ст. 12.15 КоАП РФ

ПАО «Сбербанк России» к Салагаеву А.С.

О взыскании ссудной задолженности по кредиту

Заявление Юхненко Н.М.

О восстановлении срока на отмену судебного приказа по гражданскому делу по заявлению ПАО «Сбербанк России» к Юхненко Н.М.

МУП «ЖКХ – Комфорт» к Исаходжаевой Т.Н.

О взыскании задолженности по договору оказания услуг

Ч. 2 ст. 8.37 КоАП РФ

Ч. 3 ст. 327 УК РФ

Ч. 1 ст. 264.1 УК РФ

Заявление Сергиенко В.В.

О восстановлении срока на отмену судебного приказа по гражданскому делу по заявлению АКБ «Российский капиталь ПАО к Сергиенко В.В. о взыскании задолженности

Административное правонарушение, ст. 19.5 ч.24 КоАП РФ, дисквалификация на 3 (три) года.

Решение по административному делу

П О С Т А Н О В Л Е Н И Е

ПО ДЕЛУ ОБ АДМИНИСТРАТИВНОМ ПРАВОНАРУШЕНИИ

28 ноября 2016 года г. Салехард

Мировой судья судебного участка № 2 судебного района города окружного значения Салехард Ямало-Ненецкого автономного округа Разумная Наталья Валерьевна, рассмотрев дело № 5-1457(2)/2016, возбужденное в отношении должностного лица,

в отношении которого возбуждено и ведется производство по делу, об административном правонарушении, предусмотренном ст.19.5 ч.1 КоАП РФ,

без участия лица в отношении которого ведется производство по делу, а также его защитника,

без участия должностного лица, составившего протокол,

с участием свидетеля,

У С Т А Н О В И Л:

Состоящий в должности генерального директора ООО «Пушинка» Ермак Н.В. на момент совершения административного своевременно, в установленный предписанием срок до 01.09.2016 года не выполнил в полном объеме предписание начальника Салехардского отдела Департамента государственного жилищного надзора ЯНАО Мязина А.Н. № 837 от 30.05.2016 года, выданное ООО «Пушинка» по находящемуся в управлении ООО «Пушинка» дому устранении выявленных нарушений в части изложенных в нем требований: обеспечить ввод в эксплуатацию коллективного (общедомового) прибора учета тепловой энергии.

Своими действиями должностное лицо генеральный директор ООО «Пушинка» Ермаксовершил административное правонарушение, предусмотренное ст. 19.5 ч.1 КоАП РФ, а именно невыполнение в установленный срок законного предписания должностного лица органа осуществляющего государственный надзор, об устранении нарушений законодательства.

Защитник, либо представитель привлекаемого лица в судебное заседание не явился, Ермак был извещён надлежащим образом телефонограммой, телеграммой, о причинах неявки суду не сообщил. С места его жительства поступили сведения, что телеграмма не доставлена, адресат по указанному адресу не проживает.

Должностное лицо, составившее протокол, извещенное должным образом в судебное заседание не явилось о причинах неявки суду не сообщило.

В связи с изложенным суд, в соответствии с ч.2 ст.25.1 КоАП РФ, считает возможным рассмотреть дело в отсутствии лица, привлекаемого к административной ответственности.

Суд не усматривает оснований для отложения рассмотрения дела об административном правонарушении, в соответствии с частью 3 статьи 28.6 настоящего Кодекса, в материалах дела имеются данные о надлежащем извещении лица, привлекаемого к административной ответственности о месте и времени рассмотрения дела. Ермак был извещен телефонограммой, но абонент не отвечал, по адресу проживания телеграммой, откуда поступили сведения, что адресат по указанному адресу не проживает, по адресу регистрации, откуда поступили сведения, о том, что дом сгорел местонахождение адресата неизвестно.

В соответствии с п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 24.03.05 N 5 «О некоторых вопросах, возникающих у судов при применении Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях» в целях соблюдения установленных статьей 29.6 КоАП РФ сроков рассмотрения дел об административных правонарушениях судье необходимо принимать меры для быстрого извещения участвующих в деле лиц о времени и месте судебного рассмотрения. Извещение в зависимости от конкретных обстоятельств дела может быть произведено с использованием любых доступных средств связи, позволяющих контролировать получение информации лицом, которому оно направлено (судебной повесткой, телеграммой, телефонограммой, факсимильной связью и т.п.).

Судом были приняты все исчерпывающие меры по извещению Ермак Н.В.

Свидетель в судебном заседании суду пояснил, что работает ведущим специалистом в АО «Салехардэнерго» дом № 28 г. Салехард с 2005 года до 19.01.2012 года по прибору тепловой энергии обслуживали управляющие компании, последней была МП «Салехардремстрой». Далее от МП «Салехардремстрой» после проверки принимается 19.01.2012 года МП «Салехардэнерго» как ресурсоснабжающей организацией. 25.11.2015 года после проверки узла учета тепловой энергии МП «Салехардэнерго» было установлено, что у прибора истёк межпроверочный интервал и он был снят с эксплуатации. Указанный прибор необходимо менять самим жильцам, т.к. прибор не соответствует требованиям, т.е. отсутствует возможность передачи данных расходования, что делает его непригодным к эксплуатации. При обследование узла учета тепловой энергии акт был подписан жильцом дома, так же было вывешено объявление, что счетчик находится в неисправном состоянии. Уже год прибора учета в указанном доме нет, и жильцам начисляются по нормативу 3 месяца. Они не могут заменить прибор, в соответствии с правилами нужен новый прибор, стоимость его составляет вместе с работами около 100000 рублей.

Заслушав свидетеля, изучив материалы дела, суд находит, что событие административного правонарушения имело место, в бездействии генерального директора ООО «Пушинка» Ермак Н.В. имеется состав административного правонарушения и вина его установлена при рассмотрении дела, оно подлежит ответственности за совершенное правонарушение.

Возложенная в силу закона обязанность по исполнению требований предписания не исполнена должностным лицом в части к указанному в предписании сроку 01.09.2016 года.

Согласно приказу № 6 от 12.03.2015 года ООО «Пушинка» на должность генерального директора назначен Ермак.

Предписание вынесено 30.05.2016 года, вручено нарочно ООО «Пушинка» 30.05.2016 года, срок его исполнения определен до 01.09.2016 года, т.е. должностному лицу предоставлялось достаточно времени на его выполнение.

Доказательств исполнения предписания до 01.09.2016 года Ермак Н.В. не предоставил.

Согласно приказу № 0000014 от 04.10.2016 года Ермак Н.В. с 30.09.2016 года уволен с должности генерального директора ООО «Пушинка», т.е. у него была возможность исполнить вышеуказанное предписание со сроком исполнения до 01.09.2016 года

В установленный срок требование предписания государственного жилищного надзора выполнены должностным лицом генеральным директором ООО «Пушинка» Ермак Н.В. не были, пункт указан во вводной части постановления, о продлении срока исполнения предписания должностным лицом заявлено должностному лицу, вынесшему предписание, не было. Факты неисполнения в полном объеме требований предписаний были установлены в ходе проведения проверки исполнения вынесенных предписаний на основании приказа первого заместителя руководителя государственной жилищной инспекции Ямало-Ненецкого автономного округа от 08.09.2016 № 1661-од «О проведении внеплановой выездной проверки лицензиата» в связи с истечением срока исполнения ранее выданного предписания № 837 от 30.05.2016, который был установлен до 01.09.2016 г.

Согласно ст.162 ЖК РФ управляющая организация обязана оказывать услуги и выполнять работы по надлежащему содержанию и ремонту общего имущества в таком доме, предоставлять коммунальные услуги собственникам жилых помещений, осуществлять иную направленную на достижение целей управления многоквартирным домом деятельность.

В соответствии с п.42 Правил содержания общего имущества в многоквартирном доме, утвержденных Постановлением Правительства Российской Федерации от 13.09.2006 № 491, установлено, что управляющие организации и лица, оказывающие услуги и выполняющие работы при непосредственном управлении многоквартирном домом, отвечают перед собственниками помещении и несут ответственность за надлежащее содержание общего имущества.

Требования и нормативы по содержанию и обслуживанию жилого фонда определены также Постановлением Государственного комитета РФ по строительству и жилищно-коммунальному комплексу от 27.09.2003 года № 170, которые зарегистрированы в Министерстве юстиции РФ 15.10.2003 года № 5176, договоре № М-28 от 01.07.2015 года по многоквартирному дому и являются обязательными для исполнения, как собственниками помещений, так и управляющими организациями.

В силу статьи 161 ЖК РФ управление многоквартирным домом должно обеспечивать благоприятные и безопасные условия проживания граждан, надлежащее содержание общего имущества в многоквартирном доме.

Вина Ермак Н.В. в совершенном им административном правонарушении подтверждается кроме показаний свидетеля материалами, собранными к составленному в отношении него протоколу, а именно: копией предписания со входящим ООО «Пушинка» от 30.05.2016 года, актом проверки № № 1661 от 28.09.2016, приказами Департамента осуществляющего государственный жилищный надзор о проведении проверки лицензиата, актом № 11672 от 25.11.2015 года о том, что общедомовой прибор учета тепловой энергии вышел из строя с 25.11.2015 года, в период управления домом ООО «Пушинка», введен в эксплуатацию согласно акта № 587 06.05.2013 года. ООО «Пушинка» приступило к управлению многоквартирным домом с 01.07.2015 года, согласно договора управления многоквартирным домом, но не исполнило обязанности по проверке исправности, работоспособности, регулировке и техническом обслуживании, восстановлении работоспособности коллективных (общедомовых) приборов горячей воды, тепловой энергии согласно договора управления.

В соответствии с ч. 9 ст. 13 Федерального закона от 23.11.2009 № 261-ФЗ «Об энергосбережении и о повышении энергетической эффективности и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», с 1 июля 2010 года организации, которые осуществляют снабжение водой, природным газом, тепловой энергией, электрической энергией или их передачу и сети инженерно-технического обеспечения которых имеют непосредственное присоединение к сетям, входящим в состав инженерно-технического оборудования объектов, подлежащих в соответствии с требованиями настоящей статьи оснащению приборами учета используемых энергетических ресурсов, обязаны осуществлять деятельность по установке, замене, эксплуатации приборов учета используемых энергетических ресурсов, снабжение которыми или передачу которых они осуществляют. Указанные организации не вправе отказать обратившимся к ним лицам в заключении договора, регулирующего условия установки, замены и (или) эксплуатации приборов учета используемых энергетических ресурсов, снабжение которыми или передачу которых они осуществляют.

В силу ч. 10 ст. 13 данного Федерального закона до 1 июля 2010 года организации, указанные в части 9 настоящей статьи, обязаны предоставить собственникам жилых домов, указанных в части 5 настоящей статьи, собственникам помещений в многоквартирных домах, лицам, ответственным за содержание многоквартирных домов, лицам, представляющим интересы собственников, указанных в части 6 настоящей статьи, предложения об оснащении объектов, указанных в частях 5 и 6 настоящей статьи, приборами учета используемых энергетических ресурсов, снабжение которыми или передачу которых осуществляют указанные организации.

На основании п.5 ст.13 Федерального закона от 23.11.2009 № 261-ФЗ «Об энергосбережении и о повышении энергетической эффективности и о внесении изменений в отдельные до 1 июля 2012 года собственники жилых домов, собственники помещений в многоквартирных домах, введенных в эксплуатацию обязаны обеспечить оснащение таких домов приборами учета используемых воды, тепловой энергии , электрической энергии , а также ввод установленных приборов учета в эксплуатацию. При этом многоквартирные дома в указанный срок должны быть оснащены коллективными (общедомовыми) приборами учета используемых воды, тепловой энергии , электрической энергии , а также индивидуальными и общими (для коммунальной квартиры) приборами учета используемых воды, электрической энергии.

В силу пп. «к» п. 11 Правил содержания общего имущества в многоквартирном доме и правил изменения размера платы за содержание и ремонт жилого помещения в случае оказания услуг и выполнения работ по управлению, содержанию и ремонту общего имущества в многоквартирном доме ненадлежащего качества и (или) с перерывами, превышающими установленную продолжительность, утвержденных Постановлением Правительства Российской Федерации от 13.08.2006 N 491, содержание общего имущества в зависимости от состава, конструктивных особенностей, степени физического износа и технического состояния общего имущества, а также в зависимости от геодезических и природно-климатических условий расположения многоквартирного дома включает в себя обеспечение установки и ввода в эксплуатацию коллективных (общедомовых) приборов учета холодной и горячей воды, тепловой и электрической энергии , природного газа, а также их надлежащей эксплуатации (осмотры, техническое обслуживание, поверка приборов учета и т.д.).

Анализ вышеприведенных правовых норм позволяет сделать вывод о том, что обеспечение установки и ввода в эксплуатацию коллективных (общедомовых) приборов учета тепловой энергии является одним из лицензионных требований, предъявляемых к субъектам предпринимательской деятельности по управлению многоквартирными домами.

Из материалов дела следует, что срок для устранения нарушений в предписании Ермак Н.В. установлен до 01.09.2016, документов по исполнению предписания Ермак не предоставлено. Ермак Н.В. не принял никаких мер к исполнению предписания, имея на то реальную возможность, чтобы организовать введение в эксплуатацию коллективного прибора учета тепловой энергии, с учетом того, что по данному дому за не введение прибора учета тепловой энергии он был уже наказан трижды по постановлению от 28.04.2016 года по ст. 19.5 ч. 24 КоАП РФ к наказанию в виде штрафа на сумму 50000 рублей, от 14.06.2016 года по ст. 14.1.3 ч. 2 КоАП РФ к наказанию в виде штрафа на сумму 25000 рублей, от 02.09.2016 года по ст. 19.5 ч. 24 КоАП РФ к наказанию в виде дисквалификации на 6 месяцев.

Таким образом, обстоятельства, изложенные в протоколе об административном правонарушении, нашли своё подтверждение в исследованных материалах административного дела.

Ходатайства о продлении срока исполнения указанных в предписании требований должностное лицо не заявляло вынесшему предписание должностному лицу, обжаловано предписание должностным лицом не было.

При таких данных, судом установлено невыполнение в установленный срок вынесенного законного предписания должностного лица органа, осуществляющего региональный государственный жилищный надзор, в том числе лицензионный контроль в сфере осуществления предпринимательской деятельности по управлению многоквартирными домами, об устранении нарушений лицензионных требований.

Правонарушение выражено в невыполнении некоторых пунктов предписания в срок, что расценивается по смыслу ст.19.5 ч.24 КоАП РФ, как невыполнение в срок законного предписания соответствующего органа, осуществляющего государственный надзор, совершено в форме бездействия — непринятия действий по выполнению законного предписания. Правонарушение является оконченным в момент наступления установленного срока для выполнения законного предписания, постановления или представления.

Объектом посягательства является установленный порядок управления в части соблюдения сроков выполнения предписания органов, осуществляющих государственный надзор (контроль), установленный порядок устранения органами, осуществляющими государственный надзор (контроль), нарушений законодательства.

В соответствии с частью 3 статьи 2.1 КоАП РФ в случае совершения юридическим лицом административного правонарушения и выявления конкретных должностных лиц, по вине которых оно было совершено (статья 2.4 КоАП РФ), допускается привлечение к административной ответственности по одной и той же норме как юридического лица, так и указанных должностных лиц.

В данном случае к административной ответственности по ст.19.5.ч 24 КоАП РФ привлечено должностное лицо генеральный директор Ермак Н.В., кому было выдано обязательное для исполнения предписание.

Санкция статьи 19.5 ч.24 КоАП РФ предусматривает для должностных лиц наказание в виде штрафа от пятидесяти тысяч до ста тысяч рублей или дисквалификацию на срок до трех лет.

Срок давности не истек, т.к. согласно ст. 4.5 ч. 3 КоАП РФ за административные правонарушения, влекущие применение административного наказания в виде дисквалификации, лицо может быть привлечено к административной ответственности не позднее одного года со дня совершения административного правонарушения, а при длящемся административном правонарушении — одного года со дня его обнаружения.

При назначении административного наказания судом учитываются характер совершенного Ермак Н.В. административного правонарушения обстоятельства, смягчающие административную ответственность, и обстоятельства, отягчающие административную ответственность.

Обстоятельств, смягчающих административную ответственность Ермак Н.В. судом не установлено.

Обстоятельством, отягчающим административную ответственность Ермак Н.В., судом признается неоднократное 6 раз в течение года совершение однородного правонарушения.

Указанное свидетельствует и об определенном отношении руководства юридического лица при исполнении предписаний выданных контролирующем органом по проведению проверок по жалобам жильцов дома, который находится в их управлении.

При определении вида и размера наказания суд учитывает факт неоднократного привлечения к ответственности за совершение идентичных административных правонарушений в течение года Ермак Н.В. 14 раз по которым возбуждены исполнительные производства по принудительному взысканию штрафа, а так же по ст. 14.1.3 ч. 2 КоАП РФ 8 раз по которым также возбуждены исполнительные производства по принудительному взысканию штрафа. Общая сумма долга по штрафам составила 280 000 рублей.

Сам Ермак Н.В. в суд не явился и не представил суду сведений о своем материалом положении. В деле они отсутствуют.

В вязи с изложенным, суд не считает возможным назначение наказания Ермак Н.В. за совершенное административное правонарушение в виде штрафа, поскольку наказание должно носить как карательную, так и воспитательную функцию. При невыясненном размере дохода данный вид наказания скажется на его имущественном положении.

ООО «Пушинка», где генеральным директором до 30.09.2016 года является Ермак Н.В., неоднократно привлекалось к административной ответственности за совершение однородного правонарушения и годичный срок, в течение которого оно считается привлеченным к ответственности, не истек. Ни один штраф, на сегодняшний день не уплачен, постановления направлены на принудительное взыскание в службу судебных приставов исполнителей УФССП по г. Салехард.

При наличии тяжёлого финансового положения юридического лица, которое оказалось доведенным до такового состояния в результате руководства им Ермак Н.В., самого Ермак Н.В. который являлся генеральным директором ООО «Пушинка», суд полагает о невозможности назначения наказания Ермак Н.В. в виде штрафа, так как это не будет иметь превентивной функции.

Одним из случаев «поражения в правах» физического лица, то есть ограничения его правоспособности в части реализации права на осуществление предпринимательской деятельности, является дисквалификация. Установление в качестве одного из видов административного наказания дисквалификации, в соответствии со статьей 3.2 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях (далее — КоАП РФ), является принципиальной новеллой административного законодательства.

Статья 3.11 КоАП РФ определяет, что дисквалификация заключается в лишении физического лица прав занимать должности в исполнительном органе управления юридического лица, входить в совет директоров (наблюдательный совет), осуществлять предпринимательскую деятельность по управлению юридическим лицом, осуществлять управление юридическим лицом в иных случаях, предусмотренных законодательством Российской Федерации. Административное наказание в виде дисквалификации назначается судьей.

Учитывая также общие принципы назначения наказания: неотвратимость, справедливость, а также цели его назначения, в том числе превентивную — предупреждение совершения новых административных правонарушений, данных о личности Ермак Н.В. суд полагает наиболее целесообразным назначить наказание ему в виде дисквалификации на максимальный срок, предусмотренный санкцией статьи.

На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 19.5, 29.9-29.11 КоАП РФ,

П О С Т А Н О В И Л:

Признать Ермак виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ст. 19.5 ч.24 КоАП РФ, подвергнув его наказанию в виде дисквалификации сроком на 3 (три) года.

Исполнение назначенного наказания возложить МИФНС России № 1 по ЯНАО, кем осуществляется внесение сведений в реестр дисквалифицированных лиц как федеральным органом исполнительной власти, уполномоченным на ведение реестра дисквалифицированных лиц, с направлением копии вступившего в силу постановления о дисквалификации либо судебного акта о пересмотре постановления о дисквалификации.

Постановление может быть обжаловано в течение 10 суток в Салехардский городской суд с момента вручения или получения копии постановления с подачей жалобы через мирового судью.

Узагальнення судової практики розгляду судами області справ про адміністративні правопорушення на транспорті (ч.4 ст.122, ст.ст.124, 130 КУпАП)

Дане узагальнення проведено на виконання плану роботи апеляційного суду Тернопільської області за друге півріччя 2015 року на підставі узагальнення, проведеного районними і Тернопільським міськрайонним суд ами та вивчення справ про адміністративні правопорушення вказаної категорії, розглянутими районними судами за 9 місяців, а Тернопільського міськрайонного суду — за 1 квартал поточного року.

Згідно даних, представлених судами області, всього за 9 місяців поточного року до них поступило 2884 справи вказаної категорії, з яких: 30 справ за ч.4 ст.122; 762 справи за ст.124; 2092 справи за ст.130 КУпАП. Надходження цих справ в розрізі районів відтворено на таблиці 1, що додається до цього узагальнення.

Із розглянутих 30 справ за ч.4 ст.122 КУпАП — 14 з винесенням постанови про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, 6 справ закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, 2 справи закрито у відповідності до п.7 ст.247 КУпАП, по 5 -ох справах осіб звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення та 3 справи повернуто на дооформлення.

Наслідки розгляду справ вказаної категорії в розрізі судів області вказані на таблиці №2, яка додається до узагальнення.

Із розглянутих судами області — 762 справи за ст.124 КУпАП; по 548 справах винесено постанови про накладення адміністративного стягнення; 26 справ закрито за п.1 ст.247 КУпАП; 30 справ закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП; по 10-ох справах осіб звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення і 25 справ повернуто на дооформлення.

Наслідки розгляду справ вказаної категорії в розрізі судів області вказано на таблиці №3, яка додається до узагальнення.

Із розглянутих судами області — 2092 справи за ст.130 КУпАП, 1697 із винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення, 85 справ закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, 75 справ закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, по 9 справах осіб звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП та 104 справи поверталися на дооформлення.

Наслідки розгляду справ вказаної категорії в розрізі судів області відображено на таблиці №3, яка додається до узагальнення.

По всіх 14 справах за ч.4 ст.122 КУпАП на винних осіб накладено адміністративне стягнення в виді штрафу.

Із 548 справ, розглянутих судами області за ст.124 КУпАП, на 5-ох осіб накладено адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами, а по всіх інших — в виді штрафу.

Вивчення судової практики показало, що судами області в основному правильно вирішуються ці справи.

Нормативне регулювання провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на підставі розділу І V КУпАП. На законодавчому рівні відсутнє нормативне визначення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що є недоліком діючого законодавства.

Виходячи із правового аналізу положень КУпАП щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна виділити три стани : судового розгляду (ст.278 КУпАП); судовий розгляд справи (ст.ст.279-280 КУпАП); прийняття постанови по справі (ст.ст.283-285 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення на транспорті є одними із розповсюджених і складних в системі адміністративних правопорушень.

Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення покликаний забезпечити охорону прав і свобод громадян, законність в усіх справах в системі адміністративних правопорушень.

В п.24 Постанови №14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративне правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

ПОВЕРНЕННЯ СПРАВ НА ДООФОРМЛЕННЯ

За аналізований період судами області повернуто на дооформлення: 3 протоколи за ч.4 ст.122; 25 протоколів за ст.124 та 104 протоколи за ст.130 КУпАП.

Як убачається із аналізів, представлених судами області, більшість справ вказаної категорії поверталися на дооформлення, у зв’язку з тим, що посадові особи ДАЇ при оформленні та направленні до суду адміністративних матеріалів допускали порушення вимог ст.256 КУпАП та відомчої інструкції, які не давали можливості розглянути такі справи по суті і притягнути винну особу до адміністративної відповідальності.

Зокрема, в окремих протоколах не зазначається частина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушення.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП-1 №0481142 від 02 липня 2015 року стосовно М.Б.П. зазначено, що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП. У викладі про суть правопорушення нічого не вказано про повторність його вчинення і не долучено жодних документів з цього приводу (справа №594/789/15- Борщівський р/с).

З цих же підстав поверталися на дооформлення протокол серії АП-1 №472661 стосовно Д.В.З. Кременецьким районним судом.

В деяких матеріалах не було доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення.

Так, згідно з розділом VI інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджений Наказом МВС України 26.02.2009 року №77, оформлення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.124 КУпАП, має особливості. До такого протоколу має долучатися схема місця ДТП і інструкція наводить вичерпний перелік об’єктів, що має бути зафіксований на ній. Крім того, якщо на місці ДТП працівник ДАЇ не може об’єктивно визначити особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, або відсутні прямі докази її вини, оформлені матеріали ДТП протягом доби передаються для подальшого розгляду інспектору з дізнання, або особі, яка виконує його обов’язки.

Вказаний інспектор протягом не більше одного місяця має встановити всі обставини скоєного ДТП і особу, яка її вчинила, і скласти протокол про адміністративне правопорушення.

При необхідності в процесі перевірки інструктором залучається експерт.

Прикладом повернення справи на дооформлення в зв’язку з невиконанням вказаних вимог є справи №3/593/632015 за ст.124 КУпАП Бережанського районного суду.

Об’єктивна сторона ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об’єктів і між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди має бути причинний зв’язок.

Невідображення цих даних в протоколі про адміністративне правопорушення є причиною повернення матеріалів на дооформлення.( справа №594/262/15 Борщівського районного суду).

Також причиною повернення матеріалів було те, що в протоколах не вказуються всі анкетні дані правопорушника: (рік, число, місяць та місце проживання), його точну адресу, місце роботи, посаду, а також необхідні відомості про особу, яка склала протокол (прізвище, ім’я та по батькові, посада, службові телефони). Через неточні та неправильні записи у протоколах про місце проживання правопорушника суди витрачали додаткові кошти на повторні виклики. Крім того, це призводило до пропуску строків накладення адміністративних стягнень.

З цих підстав поверталися на дооформлення справи: №№593/154/15, 593/229/15, 593/358/15 Бережанського районного суду; №594/262/15, 594/761/15, 594/799/15 Борщівського районного суду і №603/398/15 Монастириського районного суду.

У відповідності до п.4.2 вищевказаної інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122, частинами 104 ст. 130 КУпАП, наявність свідків є обов’язковою.

Також, згідно п.5.3 вказаної статті огляд водія на стан сп’яніння проводиться в присутності двох свідків.

Виходячи з цього, має важливе значення фіксація в протоколі про адміністративне правопорушення анкетних даних цих свідків та їх точну адресу. Це стосується і потерпілих там, де вони є.

З цих підстав поверталися на дооформлення справи: №№593/150/2015, №593/416/2015, №593/78/2015 Бережанського районного суду.

Інколи в протоколах вказується, що до нього додаються пояснення свідків, схеми відеофіксації тощо, які фактично до суду не поступають.

За наявності заперечень з боку правопорушника це є підставою для повернення протоколу на дооформлення (справа №593/416/2015 року Бережанського районного суду.

Той факт, що суди області реагують на порушення, допущені посадовими особами ДАЇ, є позитивним, адже згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративне правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою, або без додержання вимог ст.256 КУпАП відповідному правоохоронному органу, для належного оформлення.

Погоджуючись з необхідністю повернення матеріалів справи для належного оформлення (дооформлення) чи юридичної перекваліфікації дій порушника, яку суд самостійно здійснювати не вправі, до органів ДАЇ для виправлення недоліків (переоформлення) протоколу, слід звертати увагу на це, чи можливо виправити ці недоліки.

Так, постановою Монастириського районного суду від 27 травня 2015 року протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП повернуто на дооформлення, в зв’язку з тим, що в ньому не вказано свідків вчинення даного правопорушення і до матеріалів не долучено їх письмових пояснень. (справа №603/275/15)

Якщо протокол про адміністративне правопорушення складався без участі свідків, то це після повернення матеріалів на дооформлення виправити неможливо.

В даному вироку справу необхідно розглядати на підставі наявних матеріалів, а не повертати на дооформлення.

До Збаразького районного суду поступило три протоколи стосовно Л. В.В., який 06 березня 2015 року та 07 березня 2015 року в 11 годин 45 хвилин і в 15 год. 00 хв. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, за ч.1 ст.130 КУпАП.

Всі ці 3 справи вирішувалися 27.03.2015 року одним і тим самим суддею.

По матеріалах вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, 06 березня 2015 року Л.В.В. визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності в виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. (справа №598/418/15)

Обидва інші протоколи постановами суду повернуті на дооформлення в зв’язку з неправильною кваліфікацією дій винного .

Вказані три протоколи підлягали об’єднанню в одне провадження і одночасному розгляду за ч.1 ст.130 КУпАП. Частини 2 ст.130 КУпАП в даному випадку немає і в суду не було підстав направляти вказані протоколи на дооформлення.

Після дооформлення ці матеріали повернулися до суду за ч.2 ст.130 КУпАП, який постановами від 15.06.2015 року їх закрив, в зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що є неправильним.

Вивченням справ встановлено, що в більшості випадків, отримавши повернуті судом матеріали, органи ДАЇ вказівок суду, даних в постановах, не виконували, а суди закривали їх згідно п.7 ст.247 КУпАП в зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Така практика суддів є неправильною, оскільки, якщо по повернутих матеріалах нічого не дооформлено, то справу слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а не у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Окремі справи направляються на дооформлення декілька разів.

Так, постановою Зборівського районного суду від 29.12.2014 року повернуто на дооформлення протокол стосовно В.Ю.М. за ч.1 ст.130 КУпАП для встановлення особових даних правопорушника, який не з’явився в судове засідання.

26.01.2015 року справа повернулася до суду з виконанням вказаного і 03.02. та 12.02. 2015 року справа розглядалася з участю правопорушника.

Постановою суду від 12 лютого 2015 року справу повернуто на дооформлення, в зв’язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону.

16 березня 2015 року справа повернулася до суду і в цей же день було винесено постанову про її закриття у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як убачається із наведеного, два рази справа направлялася на дооформлення з різних підстав, що є неприпустимим, оскільки свідчить про неналежну підготовку судді до судового розгляду.

Постановою Збаразького районного суду від 12 лютого 2015 року протокол стосовно Я.В.Г. за ч.1 ст.130 КУпАП повернуто на дооформлення, в зв’язку з тим, що до нього не долучено відеофіксації і не вказана повна адреса, за якою проживає свідок С.С.Р.

Згідно протоколу в ньому вказано, що С.С.Р. проживає за адресою смт. Збараж, вул. Грушевського 22/4.

Без виконання вказаного, протокол знову було направлено до суду і постановою суду від 17 квітня 2015 року його повторно повернуто на дооформлення, в зв’язку з тим, що в.о. начальника ДАЇ з обслуговування Збаразького району звернувся до суду з заявою про повернення матеріалів на дооформлення, щоб долучити фото відеофіксацію. Не зрозуміло, чому це не було зроблено під час першого повернення справи на дооформлення.

22.05.2015 року постановою суду справу закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (справа №598/161/15).

Допущені порушення посадовими особами ДАЇ при оформленні та направленні до суду матеріалів призводили не лише до повернення цих матеріалів на дооформлення, але й до закриття справ.

Стаття 247 КУпАП передбачає обставини, коли притягнення особи до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення стає неможливим.

Найпоширенішими із цих обставин є відсутність події і складу адміністративного правопорушення та закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, які передбачені пунктами 1 та 7 ст.247 КУпАП.

Згідно аналізу (таблиці 2-4) із 30 справ за ч.4 ст.122 КУпАП, які розглянуто судами області, 6 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП та 2 — на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Із 762 справ за ст.124 КУпАП 26 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП і 30 — на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Із 2092 справ за ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП 85 справ і за п.7 ст.247 КУпАП- 75 справ.

ЗАКРИТТЯ СУДАМИ СПРАВ НА ПІДСТАВІ П.1 СТ.247 КУпАП

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Закриваючи справу за вказаним пунктом, окремі суди в мотивувальній і в резолютивній частинах постанови так і вказують про відсутність в діях правопорушника події і складу адміністративного правопорушення, що є неправильним (справа №605/74/15 — Підгаєцький районний суд, справа №607/ 8277/15 п. — Тернопільський міськрайонний суд, №597/1/15 — Заліщицький районний суд; №600/647/15 — Козівський районний суд; №596/1354/15 — Гусятинський районний суд; №604/884/15 — Підволочиський районний суд.

При відсутності самої події адміністративного правопорушення, діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення, а відсутність складу адміністративного правопорушення — це наявність об’єктивних чи суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Отже, це дві зовсім різні підстави для закриття справ і в постановах потрібно мотивувати і керуватися однією із них в залежності від встановленого.

Як свідчить аналіз за п.1 ст.247 КУпАП, справи в основному закривалися в зв’язку з недоведеністю вини правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується. При тому судами допускалися певні недоліки.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно Негіра І.Д. за ст.124 КУпАП зроблено безпідставний висновок про те, що ним було порушено правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. В судовому засіданні було встановлено, що такі правила були порушені водієм зустрічного транспортного засобу, внаслідок чого і сталося ДТП. (Справа №594/756/15 — Борщівський районний суд). Аналогічно справи: №603/421/15 Монастириського районного суду; №№№607/17283/15, 607/19141/14, 607/21031/15 Тернопільського міськрайонного суду.

Справи за ст.130 КУпАП в основному закривалися в зв’язку з недотриманням працівниками ДАЇ порядку направлення водіїв на обстеження на стан алкогольного сп’яніння, який встановлений ст.266 КУпАП та “ Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення розгляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої спільним наказом Міністерства Охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ №400/666 від 09 вересня 2009 року.

Зокрема, в порушення вимог вказаних нормативних актів уповноважені особи ДАЇ не завжди пропонували водіям пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів і не проводили таких оглядів. (Протокол АП 1 №057620 від 20.04.2015 року — Кременецький районний суд; справи: №№603/75/15, 603/167/15, 603/257/15- Монастириський районний суд; № №607/1778/15, 607/6843/15 Тернопільського міськрайонного суду.

Інколи вказуючи про проведення такого огляду в протоколі, де викладаються обставини вчиненого правопорушення, відсутні записи про це в графі “Огляд на стан сп’яніння “, що не дає можливості суду повно та всебічно розглянути обставини справи. (Протокол серії АП-1 №832188 від 13.01.2015 року — Кременецький районний суд; протокол серії АБ-2 №165066- Теребовлянський районний суд.

В порушення вказаних нормативних актів, окремі протоколи про адміністративне правопорушення складалися без присутності двох свідків; в окремих випадках свідками в протоколі включалися в порушення вимог інструкції працівники ДАЇ; взагалі не вказуються, або вказуються неправильно адреси свідків (справа №594/185/15 — Борщівський районний суд; протокол серії АП-1 №826636-Теребовлянський районний суд; справа №607/14414/15 — Тернопільський міськрайонний суд).

Мають місце випадки, коли працівники ДАЇ складають протоколи за керування особами транспортними засобами в нетверезому стані, які фактично транспортними засобами не керували. (Справи: №№607/12774/15, 607/8277/15, 607/4029/15, 607/823/15 Тернопільського міськрайонного суду.

Інколи до суду надходили матеріали про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2, 3 ст.130 КУпАП, в яких не було даних про вчинення нею раніше аналогічних правопорушень, хоча ця обставина має важливе значення для вирішення питання про кваліфікацію дій правопорушника і відповідно про міру його відповідальності.

Як убачається із узагальнень, в основному суди, в силу наведених порушень, правильно закривали справи на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Разом з тим наявні деякі застереження.

Зокрема, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння та при відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Отже, вказаною статтею встановлено три різні підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, кожна із яких має свій предмет доказування.

Разом з тим, в окремих випадках судами ці обставини тлумачаться неправильно.

Так, по справі №599/905/15 стосовно С.М.М. за ч.1 ст.130 КУпАП в протоколі вказано, що він керував транспортним засобом і відмовився від освідчення в встановленому законом порядку в присутності двох свідків, і до протоколу долучено їх письмові пояснення. Постановою Зборівського районного суду від 01 липня 2015 року провадження по цій справі закрито за п.1 ст.247 КУпАП в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Прийняте рішення суд мотивував так: “В судовому засіданні С.М.М. своєї вини не визнав та пояснив, що керував мопедом і алкоголь не вживав”. Свідки підтвердили, що він керував мопедом і алкоголь не вживав. Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що справу провадженням слід закрити, оскільки в діях С.М.М. відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він його не вчиняв.” До того ж протокол судового засідання не вівся і в постанові відсутні будь-які анкетні дані щодо цих свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення судом мали досліджуватися обставини, пов’язані з відмовою С.М.М. від обстеження на стан сп’яніння в встановленому законом порядку, а не про те чи перебував він в стані алкогольного сп’яніння, чи ні.

Тому законність прийняття такого рішення викликає сумніви.

В окремих випадках беруться до уваги акти медичного освідчення, які представляють особи, пройшовши самостійно обстеження після того як працівниками ДАЇ було складено протокол про адміністративне правопорушення, в зв’язку з відмовою від освідчення в встановленому законом порядку.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП-1 №827485 від 17 січня 2015 року в 15 год 20 хв. Х.І.І. керував мотоблоком з явними ознаками алкогольного сп’яніння і на вимогу працівника ДАЇ відмовився пройти обстеження в встановленому законом порядку.

В постанові Чортківського районного суду від 10 лютого 2015 року закриття даної справи за п.1 ст.247 КУпАП мотивується тим, що з медичного висновку №87 від 17 січня 2015 р., проведеного в 16 год. 40 хв., який Х.І.І. представив в судове засідання, при його обстеженні ознак сп’яніння у нього не виявлено.

В даному випадку крім того, що суд досліджував обставини, які він не мав досліджувати, він також безпідставно послався на акт медичного освідчення про стан сп’яніння, який правопорушник пройшов особисто після складення протоколу про його відмову від освідчення.

Адже ст.266 КУпАП встановлює, що такий огляд має проводитися в присутності працівника міліції. В ч.5 цієї статті прямо вказано, що огляд особи на стан алкогольного чи іншого сп’яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, виходячи із вимог Закону, огляд особи на стан сп’яніння, проведений особисто правопорушником з порушенням встановленого порядку його проведення, не повинен братися до уваги.

Мотивування окремих постанов взагалі неможливо зрозуміти.

Так, згідно протоколу від 01.08.2015 року Ш.В.М. 01.08.2015 року в 22 год. 10 хв. в с. Соколів Бучацького району керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп’яніння, пройти медичний огляд відмовився.

В постанові Бучацького районного суду від 21 серпня 2015 року закриття даної справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення мотивується так:” Ш.В.М. в судовому засіданні вину в вчиненні правопорушення заперечив та представив результати лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю. Враховуючи те, що він вину в вчиненні правопорушення заперечив згідно результатів лабораторного дослідження крові Ш.В.М., етилового спирту не знайдено, тому судом не здобуто доказів, які б стверджували про наявність в його діях вини в вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, згідно з протоколом мова йде про керування Ш.В.М. транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп’яніння і відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, а судом доводяться обставини про відсутність алкогольного сп’яніння в правопорушника.

Закриття судами справ на підставі п.7 ст.247 КУпАП

Згідно таблиць №2-4 із 30 справ, розглянутих судом області за ч.4 ст.122 КУпАП, — закрито, за п.7 ст.247 КУпАП — 2 справи; із 762 справ за ст.124 КУпАП — 30 справ, із 209 за ст.130 КУпАП — 75 справ.

За ст.130 КУпАП з цих підстав не закривалися справи про адміністративне правопорушення лише в Бучацькому та Лановецькому районних судах.

Згідно ст.257 КУпАП протокол про адмінправопорушення надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, але в законі не зазначено, протягом якого строку. Це було причиною того, що матеріали надходили до суду після закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП по справах, які підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через 3 місяці 3 дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні — через 3 місяці з дня його виявлення.

В окремих випадках до суду направлялися протоколи, коли встановлений законом строк накладення адміністративного стягнення вже закінчився.

Так, протокол серії АБ-2 №072479 від 24.09.2014 року стосовно Н.В.І. поступив до Заліщицького районного суду 01 січня 2015 року, тобто по спливу 3-х місячного строку накладення адміністративного стягнення. Постановою від 14.01.2015 року провадження в даній справі було закрито за п.7 ст.247 КУпАП.

Протокол серії АБ-2 №074259 від 14.12.2014 року стосовно К.Р.П. за ч.1 ст.130 КУпАП поступив до Теребовлянського районного суду 08.04.2015 року. Постановою суду від 16.04.2015 року провадження в даній справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Протокол АП-1 №826608 стосовно К.А.В. за ч.1 ст.130 КУпАП від 29 листопада 2014 року складено про вчинення ним цього правопорушення 05 червня 2015 року і до суду він поступив 01 грудня 2014 року. Постановою Теребовлянського районного суду від 13.01.2015 року провадження в даній справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Частина 4 ст.38 КУпАП встановлює, що в разі закриття кримінального провадження, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Не дивлячись на скорочені строки накладення адміністративного стягнення на правопорушників, в такому випадку працівники ДАЇ зволікають з оформленням матеріалів до суду.

Так, протокол серії АП-1 №826157 складений 31.01.2015 року на підставі постанови слідчого від 29 грудня 2014 року і він поступив до Зборівського районного суду 17.02.2015 року, тобто майже через два місяці з дня винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Часто працівники ДАЇ направляли матеріали до суду за кілька днів до закінчення встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно узагальнення в основному суди обґрунтовано закривали провадження у справах у разі закінчення строків, визначених ст.38 КУпАП, однак при цьому винні особи уникали відповідальності.

Також з цих підстав слід висловити деякі застереження.

Так, є випадки, коли суди накладають стягнення на осіб по спливу встановлених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

Так, постановою Гусятинського районного суду від 28 липня 2015 року К.Н.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.124 КУпАП за вчинення ним правопорушення 17 квітня 2015 року (справа №596/1176/15).

Аналогічно справа №596/1222/15 стосовно С.Б.В. за ст.124 КУпАП.

По справі №596/274/15 згідно протоколу правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, було вчинено Ф.М.І. 23 січня 2015 року біля 17 години 20 хвилин.

Постановою суду від 23 квітня 2015 року провадження у цій справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Час винесення постанови не вказано і тому прийняте рішення викликає сумніви.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АА-2 №142173 стосовно Г.Б.А. за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Шумського районного суду повернуто на дооформлення в зв’язку з не долученням до протоколу письмових пояснень свідків та відеоматеріалів і 13.01.2015 року вказані матеріали з вказаними додатками повернулися до суду. Згідно з розпискою про отримання повістки справа була призначена до розгляду на 29.01.2015 р., про що правопорушник був належним чином повідомлений і в матеріалах справи є його клопотання, зареєстроване 29.01.2015 року.

В матеріалах справи є постанова від 06 лютого 2015 року про закриття провадження в зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Цей строк закінчився 03 лютого 2015 року, але не зрозуміло, чому справа не була розглянута 29.01. 2015 року, коли строк накладення адміністративного стягнення ще не закінчився і для цього були всі підстави (справа №598/2087/14).

При надходженні матеріалів, по яких збігли строки накладення адміністративних стягнень, в деяких випадках справи не призначаються до розгляду, а зразу виносяться постанови про їх закриття на підставі п.7 ст.247 КУпАП, що є неправильним.

Так, протокол серії АП-1 №524265 від 17.05.2015 року стосовно Рябчуна поступив до Заліщицького районного суду 01.09.2015 року, а 02.09.2015 року винесено постанову про закриття даної справи (справа №597/837/15)

Незалежно від того чи збігли встановлені законом строки накладення адміністративного стягнення, чи ні на час надходження таких справ до суду всі вони мають призначатися до судового розгляду.

В випадку, коли особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, згідна з закриттям провадження в справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, то справа по суті не розглядається і виноситься постанова про закриття провадження з вказаних підстав.

В разі, якщо особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, не визнає своєї вини, то справа розглядається по суті, і в залежності від встановленого, виноситься постанова про визнання її винною у вчиненні інкримінованого правопорушення та закривається провадження в справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, або провадження в справі закривається на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Та обставина, що відповідно до ст.38 КУпАП закінчився строк притягнення до адміністративної відповідальності, не впливає на необхідність всебічного і повного дослідження матеріалів справи та вирішення питання про те, чи є в діях особи склад адміністративного правопорушення.

Аналіз судової практики показав, що суб’єктами затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення є як уповноважені посадові особи, які складають протоколи про адміністративне правопорушення і направляють їх до суду, так і особи, які притягуються до адміністративної відповідальності.

Ці обставини не залежать від суду. Вийти із цієї ситуації можна було б в тому випадку, коли б на законодавчому рівні збільшити тривалість строків, встановлених ст.38 КУпАП, і встановити підстави зупинення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Тільки таким чином можна усунути недоліки законодавчого механізму, які унеможливлюють ухилення осіб, які вчинили правопорушення, від притягнення до адміністративної відповідальності та забезпечить дотримання принципу Верховенства Права в Україні.

Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення (ст.22 КУпАП)

Згідно узагальнення (таблиці 2-4) із 30 справ, розглянутих судами області за ч.4 ст.124 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю 5 осіб; із 762 справ за ст.124 КУпАП- 10 осіб; із 2092 справи за ст.130 КУпАП — 9 осіб .

По справах за ч.4 ст.122 КУпАП особи звільнялися від адміністративної відповідальності за ст. 22 КУпАП лише судами Зборівського районного суду — три особи та Тернопільського міськрайонного суду — 2 особи; за ст.124 КУпАП лише Зборівським районним судом — 6 справ; Тернопільським міськрайонним судом — 3 особи і Шумським районним судом — 1 особа.

за ст.130 КУпАП Бучацьким районним судом — три особи, Зборівським районним судом — 4 особи, Підволочиським районним судом — 2 особи.

Законодавство не містить переліку малозначних правопорушень або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Проте, виходячи із загальної частини КУпАП, можна зробити висновок, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної небезпеки і не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.

Оскільки об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, пов’язана з безпекою інших громадян, а ст.124 КУпАП пов’язана із майновою шкодою, то, враховуючи ці обставини в кожному конкретному випадку, можна мотивувати звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за малозначністю.

Що стосується ст.130 КУпАП, то це є неприпустимим, в будь-якому випадку.

Згідно п.6 ст.35 КУпАП вчинення правопорушення в стані сп’яніння є обставиною, що обтяжує відповідальність за будь-яке адміністративне правопорушення. Для ст.130 КУпАП стан сп’яніння є однією з невід’ємних складових ознак складу цього правопорушення і з суб’єктивної сторони воно характеризується наявністю прямого умислу .

Згідно постанов суду малозначність таких правопорушень обґрунтовувалося по різному.

Так, в постанові Бучацького районного суду від 29 квітня 2015 року можливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП обґрунтовується тим, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро кається у вчиненому, відшкодував завдані збитки і за своїми наслідками правопорушення є малозначним (справа №595/772/15).

Жодних збитків ч.3 ст.130 КУпАП не передбачає і не зрозуміло, які наслідки має на увазі суд.

В постанові Зборівського районного суду від 11 лютого 2015 року можливості звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за малозначністю мотивується тим, що Драгер 6810 на якому проводилося освідчення на стан сп’яніння, має допустимі похибки, що не дає зробити однозначний висновок про перебування особи в стані алкогольного сп’яніння (справа №599/209/15).

Разом з тим, вказані обставини мають досліджуватися судом і їх наявність скоріше свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, а не про його малозначність.

Аналогічно з цих же підстав особи звільнялися від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП по справах: №599/518/15; 599/1371/15 Зборівського районного суду; №595/772/15 Бучацького районного суду; №604/476/15 Підволочиського районного суду.

Отже, доводи, наведені в постановах суддів, про звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності за малозначністю не є переконливими і викликають сумніви в законності прийнятих рішень.

Разом з тим, виходячи з позиції закону, слід вважати практику застосування ст.22 КУпАП до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, не виправданою, чим би це не обґрунтовувалося.

В окремих випадках є застереження щодо звільнення осіб від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 та ст. 124 КУпАП.

Так, в постанові Зборівського районного суду від 20 січня 2015 року звільнення С.С.І. від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП за малозначністю мотивується тим, що в мотивувальній частині протоколу не зазначено учасників руху, яким було створено перешкоду (справа №599/51/15).

Разом з тим, наведена обставина скоріше свідчить про відсутність в правопорушника складу вказаного правопорушення, а не про його малозначність.

В постанові Козівського районного суду від 22 січня 2015 року звільнення П.С.Б. від адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП мотивується тим, що в процесі ДТП правопорушник пошкодив лише належний йому автомобіль та сам отримав незначні тілесні ушкодження (Справа №600/13/15).

Факт спричинення тілесних ушкоджень правопорушнику значення для кваліфікації його дій за ст.124 КУпАП не має, а пошкодження ним лише власного автомобіля свідчить про відсутність в його діях складу цього правопорушення, а не про його малозначність.

В постанові Кременецького районного суду від 25 серпня 2015 року звільнення Л.С.М. від адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП мотивується тим, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, враховуються обставини, за яких було вчинено правопорушення та його незначний характер. (справа №601/1496/15)

У чому виражається незначний характер правопорушення та які обставини його вчинення свідчать про малозначність цього правопорушення, з постанови не зрозуміло.

Як убачається із наведеного, судом не оцінюються всі обставини справи, ступінь суспільної шкідливості діяння, тому питання про його малозначність є сумнівним.

Як убачається із аналізу, судді застосовують дані про особу правопорушника та пом’якшуючої обставини, як критерій і підставу для звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю. Такий підхід є неправильним.

Виходячи із судової практики в кожному конкретному випадку, суд має вирішувати питання про визначення діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не могли завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та особистим інтересам інших громадян.

Вмотивованість винесених судами постанов

Аналіз процесуальних документів свідчить, що в основному судді районних судів області дотримуються вимог КУпАП при їх складанні, винесенні постанов.

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України та ч.1 ст.13 Закону України 07 липня 2010 року “Про судоустрій і статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи, ухвалюється “Іменем України”. Бланк на якому виготовлено остаточне судове рішення, обов’язково має містити державну символіку України, тобто герб і напис “Іменем України”.

Вивчення справ показало, що ці вимоги виконуються всіма суддями, крім Бережанського районного суду, де мають місце їх ігнорування.

Так, по 37 справах про адміністративні правопорушення, розглянутих в цьому суді за 9 місяців цього року, немає напису на постановах, що вони винесені “Іменем України”.

В окремих судах “Іменем України” постановляються постанови про повернення матеріалів на дооформлення, що є не правильним, адже таким судовим рішенням розгляд справи не закінчується. (Справи № №594/262/15-п, 594/509/15-п, №594/799/15-п. Борщівського районного суду; справи №№608/119/15-п, 608/437/15-п, 608/676/15-п, 608/960/15-п Чортківського районного суду.

Допускаються помилки при складанні вступної частини постанови.

Так, у відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити найменування органу. (посадової особи, який виніс постанову)

В постанові Борщівського районного суду (справи №594/509/15-п, 594/262/15-п) не вказано прізвище і ініціали судді, що розглядав ці справи.

В більшості справ в постановах вказується: прізвище, ім’я, по-батькові та рік народження правопорушника.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.283 КУпАП в постанові мають бути зазначені відомості про особу, щодо якої розглядається справа, тобто тут йде мова про зазначення не лише вказаних даних, але й інших відомостей щодо такої особи, зокрема місце праці (навчання), місце проживання тощо.

Хоча ст.283 КУпАП не передбачає, але в вступній частині постанови доцільно було б вказати про всіх осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Адже, як правило, протокол судового засідання по таких справах не ведеться і з постанови не зрозуміло, хто саме з осіб брав участь у цьому провадженні, внаслідок чого виникають непорозуміння при перегляді цих справ в суді апеляційної інстанції.

Аналіз справ засвідчив, що в судах переважно правильно кваліфікується діяння осіб за ч.4 ст.122, ст.124, ст.130 КУпАП.

Водночас, усупереч вимогам ст.283 КУпАП інколи судові рішення належно невмотивовані, не завжди викладаються обставини вчинення правопорушення, не обґрунтовується створення аварійної обстановки та пошкодження транспортних засобів, вантажу автомобільних доріг, вулиць, залізничних проїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що були вчинені особами, які керують транспортними засобами, внаслідок визначених порушень правил дорожнього руху, не наводяться докази, які підтверджують винність особи. При цьому в постановах суди лише дублюють обставини вчинення діяння, які поверхово викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не наводять пояснення порушника, свідків.

Деякі суди виносять невмотивовані постанови, в яких не обґрунтовують доведеність вини правопорушника, або обмежуються переліком документів, не аналізуючи їх інколи, не мотивують висновок суду про призначення стягнення.

Обгрунтованість накладення адміністративних стягнень

По всіх справах, які вивчалися, стягнення за адміністративне правопорушення судами накладалися в межах санкції статей КУпАП, за якими правопорушники притягалися до відповідальності.

Разом з тим, під час накладення адміністративних стягнень суди не завжди дотримуються принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст.33 КУпАП, не враховують характеру вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом’якшують чи обмежують відповідальність. Не завжди виконується вимога щодо дотримання співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, застосованим до особи (адміністративним стягненням).

Як убачається із таблиць №№5-6, при розгляді справ за ч.4 ст.122 КУпАП суди застосовували стягнення лише у виді штрафу, за ст.ст.124, 130 КУпАП — переважно у виді штрафу.

Незважаючи на це, що керування транспортними засобами у стані сп’яніння, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, суди переважно застосовували до нього штраф і лише щодо кожного майже п’ятого правопорушника — позбавлення права керування транспортними засобами.

Також згідно аналізу (таблиця №5) за 9 місяців 2015 року до 129 правопорушників судами області за ст.130 КУпАП застосовано стягнення в виді адміністративного арешту.

Суть адміністративного арешту полягає у триманні правопорушника в умовах строкової ізоляції від суспільства в спеціально обладнаних державою установах. Проте деякі суди не враховують того, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпеки наближене до злочину й застосування інших видів стягнення буде визнано недостатнім.

Таким чином, призначення такого виду стягнення судом повинно відповідно мотивуватися, чого судді не дотримуються.

Так, в постанові Кременецького районного суду від 03 квітня 2015 року призначення правопорушнику покарання за ч.1 ст.130 КУпАП в виді 7 діб арешту мотивується тим, що він вину свою визнав, у вчиненому кається.(справа №601/648/15.

В постанові Зборівського районного суду від 03 вересня 2015 року накладення на правопорушника за ч.2 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення в виді 10 діб адміністративного арешту мотивується наявністю пом’якшуючої його вину обставини, як та, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.

Окрім того, в постанові суд нічого не вказав щодо застосування до правопорушника додаткової міри стягнення, передбаченої в санкції вказаної статті ( справа №598/254/15).

В постанові Монастириського районного суду від 06 травня 2015 року призначення правопорушнику за ч.4 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення в виді 10 діб адміністративного арешту мотивується так: “Суд, керуючись ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, його майновий стан, а також враховуючи як пом’якшуючу обставину — розкаяння у вчиненому, дійшов висновку про необхідність застосування до нього адмінстягнення у вигляді адміністративного арешту (справа №603/244/15)

Аналогічно не мотивуються рішення суду про застосування такого адміністративного стягнення по справах:№№609/89/15, 609/105/15, 609/160/15, 609/377/15 Шумського районного суду; №№599/19/15, 599/213/15 Зборівського районного суду; №598/159/15 Збаразького районного суду, №№602/84/15, 602/243/15, 602/246/15, 602/278/15 Лановецького районного суду; №№60/60/15, 600/553/15, 600/600/15 Козівського районного суду; №№606/852/15, 606/1407/15, 606/1498/15, 606/2683/15 Теребовлянського районного суду; №№607/442/15, 607/874/15, 607/1055/15, 607/1095/15, 607/1095/15, 607/3606/15 Тернопільського міськрайонного суду; №№593/41/15, 593/44/15, 593/407/15, 593/1738/15 Бережанського районного суду; №595/112/15, 595/1621/15 Бучацького районного суду; №594/40/15, 594/95/15, 594/155/15, 594/625/15, 594/763/15 Борщівського районного суду; №604/540/15 604/549/15, 604/636/15, 604/796/15, №604/800/15, 604/802/15 Підволочиського районного суду; №608/594/15 Чортківського районного суду.

Згідно частини 2 ст.25 КУпАП за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Основними є такі адміністративні стягнення, які не можуть накладатися додатково до інших адміністративних стягнень.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено такі основні види стягнення, як штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, адміністративний арешт.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2015 року на Л.Т.В. за ч.1 ст.130 КУпАП накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення його права керування транспортними засобами (аналогічно справа№607/4069/15 цього ж суду).

Оскільки два основні стягнення не можуть бути накладені на правопорушника, та, накладаючи на нього одне з основних стягнень, не треба вказувати, що інші стягнення, передбачені санкцією статті, до нього не застосовуються.

Також санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає жодних додаткових стягнень.

Постановою Зборівського районного суду від 02 червня 2015 року О.Б.В. за ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності в виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік без оплатного вилучення транспортного засобу.

Аналогічно в справах: №№599/196/15, 599/214/15 цього ж суду; №607/3455/15 Тернопільського міськрайонного суду.

Посилання суду на незастосування додаткового стягнення є неправильним, адже, коли санкція закону не передбачає додаткових стягнень, то вони застосовуватися не можуть.

Аналогічно це стосується і ч.4 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2015 року на М.А.В. за ч.4 ст.130 КУпАП накладено адміністративне стягнення в виді 2-х років позбавлення права керування транспортними засобами безоплатного вилучення транспортного засобу.

Санкцією ч.2 ст.130 КУпАП передбачено додаткове стягнення в виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.

Оскільки дана санкція в законі сформульована як альтернатива, то її застосування покладається на розсуд суду.

При тому суд має мотивувати необхідність у застосуванні чи незастосуванні цього додаткового стягнення, виходячи із характеру правопорушення, особи винного і інших обставин справи.

Разом з тим, в окремих справах взагалі не вказується про застосування чи незастосування до правопорушника цього додаткового адміністративного стягнення. (Справи: №609/572/15 Шумського районного суду; №605/334/15 Підгаєцького районного суду; №№598/1158/15, 598/712/15, 598/457/213/15 Заліщицького районного суду; №№606/174/15, 606/1008/15 Тернопільського міськрайонного суду; №№595/1173/15, 595/1047/15, 595/1471/15, 595/1471/15, 595/151/15; 595/850/15, 595/715/15 Бучацького районного суду; № №601/483/15, 601/1717/15 Кременецького районного суду.

В окремих справах вказується про незастосування додаткового стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП в виді оплатного вилучення транспортного засобу, але взагалі не мотивується, чому суд прийняв таке рішення.

(Справи: №593/896/15 Бережанського районного суду; №№595/1504/15, 595/1578/15 Бучацького районного суду; №№594/256/15, 594/789/15 Борщівського районного суду; №№604/179/15, 604/480/15 Підволочиського районного суду; №608/238/15 Чортківського районного суду; 602/465/15 Лановецького районного суду; №№600/289/15, 600/299/15 Козівського районного суду; №№601/429/15, 601/467/15, 601/998/15, 601/1424/15 Кременецького районного суду.

Санкцією ч.3 ст.130 ст.130 КУпАП передбачено вилучення транспортного засобу.

Отже, ця санкція не містить альтернативи, а тому не накладати таке стягнення суд не має права.

Разом з тим, постановою Монастириського районного суду від 23 червня 2015 року на К.В.Р. за ч.3 ст.130 КУАП накладено адміністративне стягнення в виді 5 років позбавлення права керування транспортними засобами безоплатного вилучення транспортного засобу (справа №603/361/15).

Згідно з ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Окремі суди цю норму закону розуміють неправильно.

Так, постановою суду Заліщицького районного суду від 04 червня 2015 року на П.С.М. накладено стягнення:

за ст.124 КУпАП в виді штрафу в розмірі 340 грн.;

за ч.1 ст.130 КУпАП в виді штрафу в сумі 3400 грн.

На підставі ст.36 КУпАП остаточно на нього накладено стягнення в виді штрафу в розмірі 3740 грн. (справа №597/570/15).

В даному випадку суд застосував повне складення стягнень, чого КУпАП не передбачає.

Постановою цього ж суду від 18 травня на Ільківа В.Д. накладено стягнення :

за ч.2 ст.126 в виді штрафу в сумі 510 грн.;

за ч.1 ст.130 КУпАП в виді штрафу в сумі 3400 грн.;

На підставі ст.36 КУпАП визначено остаточне стягнення в виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Аналогічно справи: №№600/790/15, 600/763/15, 600/118/25 Козівського районного суду; №604/792/15 Підволочиського районного суду.

В даному випадку суд застосував принцип поглинення менш суворого стягнення більш суворим, що КУпАП також не передбачає.

Окрім того, згідно наведеного прикладу ч.2 ст.126 КУпАП суду не підвідомча.

В процесі узагальнення встановлено, що мали місце і інші випадки, коли суди розглядали непідвідомчі їм справи.

Так, постановою Зборівського районного суду від 15 липня 2015 року Г.Г. визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч.2 ст.126 КУпАП (справа №598/925/15).

Аналогічно справи: № 603/434/15 Монастириського районного суду; №600/690/15 Козівського районного суду; №606/18/15 Теребовлянського районного суду.

У відповідності до ст.221 КУпАП справи, передбачені ст. 126 КУпАП, не підвічомчі суду.

ПІДСТАВИ СКАСУВАННЯ ТА ЗМІНИ ПОСТАНОВ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Основними недоліками, що були допущені судами під час розгляду справ і призвели до скасування чи зміни постанов, є недотримання вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного з’ясування обставин справи, доказом вирішення їх в точній відповідності з законом.

Так, окремі суди неповно досліджують обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122, ст.ст.124, 130 КУпАП.

Так, постановою Бучацького районного суду від 12 грудня 2014 року справу стосовно Ж.А.В. за ст.124 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.

Постановою суду апеляційної інстанції від 27 січня 2015 року постанову суду першої інстанції було скасовано і Ж.А.В. притягнуто до адміністративної відповідальності в виді 340 грн. штрафу.

Як вказано в постанові апеляційного суду, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.280 КУпАП не дослідив та не дав оцінки жодному доказу, які є в справі, а послався лише на пояснення правопорушника.

Аналогічно не досліджувалися докази в справах: №596/2575/14 Гусятинського районного суду; №608/2941/14 Чортківського районного суду; №№600/15/15, 600/823/15; 600/197/15 Козівського районного суду; №№601/93/15; 601/12076/15 Кременецького районного суду; №607/12076/15 Тернопільського міськрайонного суду.

Під час призначення адміністративного стягнення не завжди суди повною мірою враховували особу правопорушника, ступінь його вини, характер вчиненого проступку, обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

Так, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2015 року на П.С.В. за ст. 124 КУпАП накладено стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців.

Як вказано в постанові апеляційного суду від 05 січня 2015 року, який змінив постанову, суд першої інстанції не мотивував застосування до П.С.В. найбільш тяжкого виду стягнення, передбаченого санкцією ст.124 КУпАП, не врахував відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, наявність пом’якшуючої відповідальність обставини — щире розкаяння винного та не врахував даних щодо особи правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, і він аргументував негативні наслідки для його сім’ї, пов’язані з накладенням такого стягнення.

Аналогічно справи: №№607/406/15, 607/506/15, 607/10818/15, 607/7990/15 Тернопільського міськрайонного суду; №593/472/14 Бережанського районного суду; №604/92/15 Підволочиського районного суду; №598/534/15 Збаразького районного суду.

Окремі суди розглядають справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і в справі немає даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, що є суттєвим порушенням закону.

(Справи: №603/192/14, 603/426/15 Монастириського районного суду; №600/202/14 Козівського районного суду; № №607/468/15, 607/5993/15, 607/20544/13 Тернопільського міськрайонного суду; №593/393/15 Бережанського районного суду.

Адже розгляд справи у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відноситься до її прав.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має визначені ст.268 КУпАП права. Ці права в жодному разі не можуть бути обмежені.

На стадії розгляду справи для забезпечення законності і захисту прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, законом встановлено, що справа розглядається у присутності особи. Розгляд справи можливий за відсутністю особи, яка притягається до відповідальності, у випадку, коли особу своєчасно сповістили про час і місце розгляду справи, а вона не з’явилася і до того ж від неї не поступило клопотання про відкладення розгляду справи. Якщо особа заявила клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість її присутності при розгляді, суд повинен з урахуванням строків задовольнити клопотання.

Своєчасно не сповістивши правопорушника про час та місце розгляду справи, суд не тільки порушує право особи розглядати справу в її присутності, але й інші права, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката.

Тобто судом порушується право на захист, що є невід’ємним правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Право особи бути присутньою при розгляді її справи надано з метою реалізації принципів законності та диспозитивності, охорони прав особи на цій стадії.

Такий порядок розгляду справи встановлений з метою забезпечення повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також попередження наступних правопорушень з боку особи, що притягається до відповідальності, та з метою її виховання.

Щоб не затягувати процес розгляду справи та не створювати умов для зловживання з боку осіб, що притягаються до відповідальності, закон передбачає можливість розгляду справи за відсутності цієї особи, у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту п.25 рішення Європейського суду з справ людини від 11 квітня 2011 року у справі “Жук проти України” вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їх вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їх право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу, що суди повинні неухильно виконувати вимоги ст.268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Отже, неповідомлення порушника належним чином про час і місце судового засідання унеможливлює розгляд справи.

Виходячи із вказаних позицій, розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і яка не сповіщена про місце і час розгляду справи, є безумовною підставою для скасування постанови суду.

Аналіз норм чинного законодавства і судова практика, яка склалася, свідчать про те, що при здійсненні судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, ведення протоколу судового засідання не передбачено, що є порушенням гарантій прав учасників провадження на справедливий судовий розгляд.

Верховний Суд України звертає свою увагу на те, що хоча у справах про адміністративні правопорушення протокол судового засідання не ведеться, слушною є думка деяких суддів про доцільність його ведення у випадках виникнення спору щодо обставин правопорушення, проводиться допит свідків, понятих чи інших осіб, дослідження інших доказів.

При відсутності протоколу судового засідання неможливо перевірити чи дотримані суддею всі права та законні інтереси всіх учасників процесу, що також в конкретних випадках може бути підставою для скасування постанови суду.

Тому на ці рекомендації суддям області також слід звернути увагу.

Для виконання завдань провадження в цих справах з метою правильного і своєчасного їх вирішення, судді зобов’язані ретельно готуватися до їх розгляду. (ст.278 КУпАП).

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Аналіз судової практики розгляду судами області справ про адміністративні правопорушення на транспорті показав, що суди області забезпечують в цілому правильне вирішення справ цієї категорії.

Разом з тим, в ході аналізу виявлено окремі недоліки в роботі працівників ДАЇ, які складають протоколи про адміністративне правопорушення, що тягло за собою повернення матеріалів на дооформлення та закриття справ на підставі пунктів 1, 7 ст.247 КУпАП.

У судовій практиці також мали місце окремі недоліки та неправильне застосування закону і судової практики.

Наведені вище недоліки негативно впливають на ефективність правосуддя і мають бути враховані в роботі судів області з метою вдосконалення їх діяльності та сприяння правильному і однаковому застосуванню закону.

Похожие статьи:

  • Ст 15 п 2 жк рф Статья 15. Объекты жилищных прав Информация об изменениях: Федеральным законом от 23 июля 2008 г. N 160-ФЗ в статью 15 настоящего Кодекса внесены изменения, вступающие в силу с 1 января 2009 г. Статья 15. Объекты жилищных прав См. Энциклопедии и другие […]
  • Статья 917 гражданского кодекса рк Гражданский кодекс Республики Казахстан (Особенная часть), № 409 от 01.07.1999 г. (с изменениями, внесенными Законом Республики Казахстан № 496-V от 09.04.2016 г.) Сводная редакция Особенной части Гражданского кодекса включает изменения (см. ст. 913, гл. 46, […]
  • Исковое заявление по жку Исковое заявление по жку Мировому судье участка № 78 САО г. Омска 644033, г. Омск, ул. 1 Затонская, 24 Истец: Жилищно-строительный кооператив "С" г. Омск, ул. . . Ответчик: Р. проживающий: г. Омск, ул. . д. № . кв. . цена иска: 19157 рублей, 22 […]
  • Полномочиями освободить из-под стражи в качестве меры пресечения обладает Уголовный процесс Сайт Константина Калиновского Проблемы противодействия преступности в современных условиях: Материалы международной научно-практической конференции 16-17 октября 2003г. Часть I.- Уфа: РИО БашГУ, 2003. - 280с. Петров В.В. - канд. юрид. […]
  • Содержание под стражей ук рф Статья 301. Незаконные задержание, заключение под стражу или содержание под стражей 1. Заведомо незаконное задержание — наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до двух лет с лишением права занимать […]
  • Закон о лицензировании статья 18 Закон Украины "О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности" Закон о лицензировании в Украине определяет виды хозяйственной деятельности, которые подлежат лицензированию, порядок их лицензирования, устанавливает государственный контроль в […]
  • Сроки рассмотрения заявления гпк Судам поставили новые сроки рассмотрения дел Подробности судебной реформы. С 15 декабря все открытые производства в первой и апелляционной инстанциях начали рассматриваться по правилам новых процессуальных кодексов. Наверное, сложнее всего будет судам […]
  • Глава 42 тк рф Глава 42 ТК РФ. Особенности регулирования труда работников в возрасте до восемнадцати лет Комментарии к ТК РФ Комментарий к главе 1 ТК РФ Основные начала трудового законодательства Комментарий к главе 2 ТК РФ Трудовые отношения, стороны трудовых отношений, […]